|
Методика визначення біологічної врожайності та її структури у зернових колосових культур
Структуру врожайності визначають напередодні збирання врожаю. У чотирьох місцях ділянки (поля) викопують з глибини 5-6 см рослини двох суміжних рядів довжиною 83 см, що при ширині міжрядь 15 см становить 0,25 м2. Корені обережно звільняють від ґрунту, рослини зв'язують, снопи позначають етикетками. У кожному снопі підраховують рослини й пагони, у тому числі продуктивні (з озерненим суцвіттям), обчислюють загальну й продуктивну кущистість як частку від ділення відповідно загальної кількості пагонів та кількості продуктивних пагонів на кількість рослин. Після цього корені разом з вузлами кущіння відрізають, сніп зважують. Рослини розрізняють, відшукуючи початок головного пагона — місце прикріплення зерна, яке інколи зберігається, або підземне міжвузля. У деяких випадках при великій кущистості, коли корені переплітаються й рослини важко розрізнити (ідентифікувати), їх зрізають при землі, підраховують стебла й суцвіття. У хлібів першої групи кожен продуктивний пагін несе одне озернене суцвіття, другої групи — може мати декілька суцвіть. Тому в проса, наприклад, підраховують, крім продуктивних пагонів, озернені суцвіття. Від кожного снопа беруть підряд 25 продуктивних пагонів, вимірюють їхню висоту (від основи до кінчика колоса), потім відрізають колосся, кожен колос аналізують: вимірюють довжину, підраховують продуктивні й непродуктивні колоски. При визначенні кількості непродуктивних колосків ураховують колоски без зерна (недорозвинені), а також членики колоса без колосків. Усі 25 колосів обмолочують, зерно зважують, відраховують і зважують 100 зерен, обчислюють масу і кількість (шт.) зерен одного колоса. Наприклад, маса зерен 25 колосів становила 24,75 г, одного колоса — 0,99г. Маса 100 зерен — 3,75 г, тоді за пропорцією в одному колосі було 26 зерен. Масу зерна одного колоса помножують на коефіцієнт продуктивної кущистості й одержують масу зерна (продуктивність) однієї рослини. Решту колосся обмолочують, зерно зважують, додають масу зерна 25 колосів й одержують масу зерна снопа, тобто зерна з 0,25 м2. За різницею між масою снопа й масою зерна визначають масу соломи. За сумою результатів аналізу чотирьох снопів визначають масу зерна й соломи з 1 м2 перераховують на гектар й одержують біологічну врожайність зерна й соломи (ц/га). Для одержання порівняльних результатів обчислюють урожайність (збір) сухої речовини зерна й соломи після попереднього визначення їхньої вологості. Після завершення аналізу зерно з чотирьох снопів одної ділянки (повторення) змішують і відбирають дві наважки по 5 г, висушують до абсолютно сухого стану, обчислюють вологість. Дві проби по 500 шт. зважують, обчислюють масу 1000 зерен. Для визначення вологості соломи, відрізки (5-10 см) нижньої, середньої та верхньої частин 25 стебел подрібнюють, зважують дві проби по 5 г, висушують до абсолютно сухого стану. Вологість зерна й соломи обчислюють за формулою: (13.1) де W – вологість наважки, %; в – маса сирої наважки, г; с – маса абсолютно сухої наважки (після висушування за температури 105 оС), г. Урожайність сухої речовини зерна й соломи обчислюють за формулою: (13.2) де УСР – урожайність сухої речовини, т/га; Уфакт — фактична врожайність, т/га; W — вологість зерна (соломи), %. Біологічну врожайність зерна з урахуванням стандартної вологості (14%) обчислюють за формулою: (13.3) де Устандарт — урожайність при стандартній вологості, т/га; Уфакт — фактична врожайність, т/га; Wфакт — фактична вологість, %; Wстандарт — стандартна вологість, %. Біологічна врожайність (урожай збирається без утрат, з меншої площі) завжди більша, ніж господарська, і більш достовірно свідчить про потенційні можливості культури. Для характеристики врожаю визначають коефіцієнт господарської ефективності (КГЕ) - процентний вміст зерна в урожаї сухої речовини надземної біомаси: чим вищий коефіцієнт, тим ефективніше "працювали" рослини, тим раціональніше були використані ресурси навколишнього середовища. Наприклад, урожай сухої речовини зерна озимої пшениці з 1 га дорівнює 3,1 т, а соломи — 4,2 т, тобто врожай біомаси складає 7,3 т, у тому числі 42 % зерна (3,1x100/7,3). Користуються також і співвідношенням солома : зерно, яке показує, скільки часток соломи припадає в урожаї на одну частку зерна. У сучасних сортів озимої пшениці це співвідношення дорівнює або менше 1. Висота рослин і довжина колоса не належать до елементів структури врожаю, однак є важливими показниками порівняльної характеристики сортів, елементів технології тощо. Середні дані результатів аналізу структури врожаю зводять у таблицю (табл. 13.1.). Таблиця 13.1 Структура врожаю ________________________________________ (культура)
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|